Аналітична група «Рейтинг» досліджує зміни в суспільстві, які спричинила війна. Про економічне становище, ринок праці, адаптацію до воєнного стану та плани на «після війни»
Війна в Україні торкнулась усіх сфер: від економічної до особистісної. Соціологічна група «Рейтинг» проводить комплексні опитування, мета яких – визначити, як війна змінила життя українців. Пропонуємо дізнатися, як війна вплинула на ринок праці, економічне становище, патріотизм, самоідентифікацію та плани українців на післявоєнний час у відсотковому вираженні.
Роботу втратила половина українців серед тих, хто мав її до початку війни, а саме – 53%. Лише 22% продовжили виконувати робочі обов’язки в звичному режимі, ще 21% громадян перейшов на віддалений або частковий формат праці.
Нове робоче місце вдалося знайти лише 2% українців. Це свідчить про високий рівень соціально-психологічних проблем серед населення, адже робота є не лише засобом заробітку грошей, а й важливою частиною звичайного способу життя, спілкування з іншими людьми. Наявність роботи знижує рівень тривожності, підвищує впевненість та самооцінку. Тож значна верства населення наразі не має базового підґрунтя для налагодження звичного життя.
Найбільший рівень безробіття спостерігається серед мешканців сходу України – 74%. Це також переважно молодь до 35 років – 60% – та переміщені особи – 66%.
Зберегти своє економічне становище незмінним після початку повномасштабної війни вдалося лише 18% громадян. Значне погіршення відзначають 52% опитаних, а ще 28% стверджують, що швидше відчули погіршення.
Фінансових заощаджень у 40% опитаних вистачить, щоб покрити витрати лише на місяць. Тому відновлення роботи – одне з першочергових завдань сьогодення для багатьох українців.
Активну життєву позицію вдалося зберегти 47% українців, 18% не можуть чітко визначити свій стан, а ще третина зайняла пасивне положення, стверджуючи, що нічого в своєму житті наразі не вирішують. Щодо вікового розрізу, то найбільше представників із активною життєвою позицією серед молоді до 35 років – 53% – та серед українців середнього віку – 50%.
Активна життєва позиція, тобто відчуття, що людина здатна сама вирішувати важливі питання в своєму житті, забезпечує людям впевненість у власних силах, знижує рівень тривожності та відкриває ширші можливості для швидкої адаптації.
Важливо, що серед тих, хто притримується активної життєвої позиції, переважають люди, які повноцінно (60%) або частково чи дистанційно (66%) працюють. Ця група населення також менше відчуває розпач, апатію та песимізм, проте більше схильна до агресії – саме вона й забезпечує проактивну позицію.
Загалом до нових умов швидше адаптується молодь, тоді як люди старшого віку опинилися в дезадаптованому та незахищеному становищі.
Серед українців відбувається значне зростання патріотичних почуттів та гордості за Україну. Ще в серпні 2021-го гордість за свою державу відчували 34% респондентів, а в квітні 2022-го це відчуття відзначають у собі 80% українців. Емоція гордості за свою країну домінує серед усіх опитаних незалежно від регіону чи віку. Водночас страх щодо України відчуває 16% опитаних – і це переважно жителі сходу. Радість відчуває 20% респондентів, серед них – переважно мешканці центру.
За аналізований проміжок також зросла кількість опитаних, які ідентифікують себе як громадяни України: з 75% у серпні до 98% у квітні. Водночас європейцями себе вважає вже 57% українців на противагу 27%, зафіксованим раніше. Кількість респондентів, які вважають себе «радянською людиною», зменшилась із 21 до 7%. До прорадянської ідентичності вдаються переважно найстарші люди.
Сьогодні 38% українців хочуть після війни опанувати нову професію. Ще 49% роздумують над тим, щоб отримати додаткову освіту чи профільні знання. Змінити роботу після завершення війни планує 21% громадян, а ще 27% мріють відкрити власну справу.
Однак плани переміщених осіб відрізняються від намірів тих, кому вдалося залишитися вдома. Громадяни, які вимушено покинули домівки, після війни суттєво сильніше хочуть опанувати нову професію – 51 проти 35% серед тих, хто залишився вдома. Це ж стосується тих, хто хоче отримати додаткову освіту – 61 проти 47%, а також відкрити свій бізнес – 40 проти 23%.
Із цього можна зробити висновок, що вимушений переїзд сформував у громадян набагато сильніше бажання щодо подальших змін та розвитку після війни. Без сумнівів, така мобільність у перші часи викликає деструктивні зміни, проте з часом на рівні подальших планів та актуальної поведінки такі люди займають проактивну й конструктивну позицію, шукають нові можливості та шляхи розвитку.
